Підвищення податків: які наслідки та альтернативи? Аналіз законопроєкту №11416-д (укр.)

Коли з'явилися перші податки нам достеменно невідомо, але ми знаємо, що однією з причин виникнення писемності була саме необхідність ведення бухгалтерського обліку сплачених податків у стародавніх цивілізаціях. Цей факт багато говорить про вплив матеріальних цінностей на людство. Повертаючись до сучасності, варто зазначити, що навіть через тисячі років податки залишаються на вістрі розвитку суспільства. Не дивно, що одним із ключових аргументів у боротьбі за пост президента США на виборах 2024 року є податкова політика кандидатів.

Однак, поки за океаном тривають активні дискусії щодо податкової реформи від кандидатів у президенти, ми отримали свою власну податкову реформу. Законопроєкт №11416-д, що передбачає підвищення податків, був ухвалений в першому читанні та готується до голосування в цілому. В нашому випадку нас чекає підвищення податків, спрямованих на споживачів, малий та середній бізнес.

Законопроект передбачає наступні норми:

• підвищення військового збору з 1,5% до 5%; встановлення ВЗ у розмірі 1% від доходу платників єдиного податку ІІІ групи;
• підвищення податків для 1 та 2 групи ФОП; авансові внески на АЗС;
• встановлення ставки податку на прибуток для банків за 2024 рік у розмірі 50%;
• встановлення ставки податку на прибуток для небанківських фінансових установ (крім страховиків) на рівні 25%.

На 2024 рік планується, що такі податкові зміни принесуть до державного бюджету 58 млрд грн, а в 2025 році – 137 млрд грн.

Враховуючи дефіцит бюджету, підвищення податків є необхідним кроком, проте його слід здійснювати обережно, як результат компромісу між державою та бізнесом, а не в якості заходу одностороннього тиску. В іншому випадку ми можемо досягти короткострокового збільшення бюджетних надходжень, але зіткнутися з серйозними економічними проблемами у довгостроковій перспективі.

Основною проблемою нового законопроєкту є збільшення військового збору, що може мати деструктивні наслідки для економіки. Додатковий військовий збір означає підвищене навантаження на фонд оплати праці, що, за даними ОЕСР, є одним із найбільш шкідливих податків для економічного зростання. За інформацією Держстату, близько 3 млн людей працюють неофіційно, а ще приблизно 2 млн отримують доплати "в конвертах". У результаті, ще більше платників податків може перейти в тіньовий сектор, тоді як ті, хто сумлінно сплачує податки, стикнуться із ще більшим податковим навантаженням.

Слушним є аргумент, висловлений Данилом Гетманцевим, що сплата податків — це норма, а не досягнення "білого" бізнесу. Однак, на противагу, варто згадати його ж позицію щодо справедливої конкуренції, яку держава мала б захищати. Цей аргумент використовувався для обґрунтування ліквідації схеми роботи інтернет-провайдерів через ФОП на спрощеній системі оподаткування. В контексті відсутності проведення детінізації перед підвищенням військового збору, таке підвищення для тих, хто вже його сплачує, може навпаки загнати бізнес у тінь, зменшити попит і підірвати справедливу конкуренцію.

З огляду на критику збільшення військового збору, варто розглянути альтернативні способи наповнення бюджету з меншим негативним впливом на економіку.

Альтернативою збільшення військового збору, про яке часто згадують самі ж депутати, є підвищення ПДВ. Для розуміння, в наступному році 1% ПДВ принесе в бюджет 45,6 млрд грн., а збільшення на 1% військового збору лише 30,7 млрд грн. Збільшення ПДВ розподілиться рівномірно по всіх платниках податків і буде мати менший негативний ефект на якусь конкретну частину населення.

Варто відзначити, що з точки зору психологічного сприйняття це рішення виглядає набагато правильнішим. Адже зростання цін на продукцію, враховуючи повномасштабну війну, інфляцію та атаки на енергетичну інфраструктуру, середньостатистичний споживач відчує в будь-якому разі. Однак питання про те, що менше вдарить по психологічному стану звичайного споживача та його попиту — одночасне зростання цін і зменшення заробітних плат, чи лише зростання цін — залишається риторичним.

Ще одним джерелом наповнення для бюджету є оподаткування тих сфер, які не врегульовані в законодавстві. Для прикладу, згадати той же законопроєкт про оподаткування криптоактивів, який чекає прийняття, в той час коли Україна за даними глобальної сервісної ІТ-компанії Triple-A посідає перше місце за рейтингом країн, де є найбільше власників криптовалют відносно усього населення. Так, в Україні мають криптовалюту 12,7% населення – 5,6 млн осіб.

Також не можна не згадати про запуск програми "Національний кешбек", яка передбачає видатки з бюджету в обсязі 3 млрд грн. лише до кінця цього року. Ця програма піддається значній критиці з боку експертів. Вони вважають, що її реалізація є популістською, оскільки додаткові надходження до бюджету не забезпечуються. Ідея полягає в тому, що, забираючи бюджетні гроші і роздаючи їх споживачам, ці кошти зрештою повернуться до бюджету у вигляді податків. Однак реального збільшення бюджетних надходжень, ймовірно, не відбудеться. Вплив програми на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників також є дуже дискусійним.

Крім того, варто звернути увагу на спірний пункт про підвищення податку для банків до 50%. Національний банк України та МВФ виступають проти цього, оскільки підвищення може призвести до проблем із капіталом у державних банків і потребуватиме додаткових витрат з бюджету на докапіталізацію цих банків, що знову ж таки до певної міри знівелює очікувані додаткові надходження.

Враховуючи зазначене, законопроект може в короткостроковій перспективі сприяти збільшенню бюджетних надходжень. Проте деякі його положення можуть мати негативні довгострокові наслідки, які нівелюють позитивний ефект та можуть призвести до повернення до початкових проблем. Також важливо відзначити, що в суспільстві активно обговорюються альтернативні способи наповнення бюджету.

Відтак доцільно, щоб до другого читання був знайдений компроміс між державою, суспільством та міжнародними партнерами з метою зменшення можливих негативних економічних наслідків. Це дозволить уникнути ситуації, коли реалізація законопроєкту не призведе до досягнення поставлених цілей у довгостроковій перспективі.

Матеріал підготував помічник юриста Олексій Прокопчук.